У КСУ відбулась міжнародна конференція «Індивідуальна конституційна скарга до Конституційного Суду України»
11.09.2018
10 вересня 2018 року в Конституційному Суді України відбулась міжнародна конференція «Індивідуальна конституційна скарга до Конституційного Суду України».
Захід організовано Конституційним Судом України спільно з Європейською Комісією «За демократію через право» (Венеційська Комісія).
У міжнародній конференції взяли участь Голова Конституційного Суду України Станіслав Шевчук, заступник Голови Суду Олександр Тупицький, судді Конституційного Суду України Сергій Головатий, Віктор Городовенко, Михайло Гультай, Василь Лемак, Олександр Касмінін, Віктор Колісник, Почесний Президент Венеційської Комісії, професор Познанського університету Республіки Польща Ганна Сухоцька, член Венеційської Комісії, Голова Конституційного Суду Республіки Молдова (2011–2017 рр.) Александру Тенасє, керівник проектів Венеційської Комісії Сергій Ткаченко, професор кафедри імені Жана Моне з права Європейського Союзу, м. Регенсбург, ФРН Райнер Арнольд, професор, керівник департаменту конституційного права університету кардинала Стефана Вишинського, суддя Конституційного Трибуналу Республіки Польща у відставці Мірослав Гранат, національний радник з юридичних питань, керівник Відділу верховенства права Координатора проектів ОБСЄ в Україні Олександр Водянніков, національний менеджер програм з питань правової реформи Координатора проектів ОБСЄ в Україні Віталій Гацелюк, керівник Департаменту аналітичної та правової роботи Верховного Суду Расім Бабанли, працівники Секретаріату Конституційного Суду України та інші.
Зі вступним словом до гостей звернувся доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент НАПрН України, Голова Конституційного Суду України Станіслав Шевчук. Він привітав учасників міжнародної конференції та наголосив на актуальності обраної тематики. Голова Суду зазначив, що інститут конституційної скарги є результатом судової реформи 2016 року. «Це здобуток нашої правової системи», – наголосив промовець. Із запровадженням цього механізму, – зауважив очільник Суду, людина отримала змогу безпосередньо звернутися до Конституційного Суду України з метою захисту своїх конституційних прав, порушених законом. За його словами, конституційна скарга спрямована проти держави та проти законів задля захисту прав людини.
Станіслав Шевчук розповів, що за півтора року до Конституційного Суду України надійшло 930 конституційних скарг, по більшості з яких було прийнято ухвали про відмову, оскільки вони не відповідали формальним вимогам Закону. За його словами, по 12 конституційним скаргам відкрито провадження.
Очільник Суду зазначив, що перший досвід розгляду конституційних скарг свідчить про недостатнє розуміння природи цього інституту. «Є вимоги Закону, і ми не можемо їх обійти», – додав він. Найпоширенішими помилками скаржників, за словами Станіслава Шевчука, є те, що вони не вказують, яке саме конституційне право було порушено, не враховують терміни подачі скарги та умову відносно остаточного рішення суду апеляційної або касаційної інстанції. Промовець наголосив, що саме положення закону, застосовані в остаточному судовому рішенні, є предметом розгляду в даному випадку.
Голова Суду підкреслив, що перед Конституційним Судом України стоїть багато викликів, і тому, додав він, помилки є недопустимими. «Люди мають зрозуміти, що ми стоїмо на захисті прав громадян, а не політиків», – додав він. Але, наголосив промовець, перш за все орган конституційного контролю України захищає Конституцію.
Станіслав Шевчук зауважив, що Конституційний Суд України у розгляді конституційних скарг знаходиться на початку шляху. За його словами, друга хвиля конституційних скарг свідчить про те, що люди починають розуміти, що це юридичний процес.
Під час свого виступу промовець відзначив плідну і тривалу співпрацю з Радою Європи та Європейською Комісією «За демократію через право» (Венеційська Комісія), зокрема в частині запровадження конституційної скарги. Він подякував іноземним колегам за участь у заході, та підкреслив, що Конституційний Суд України як ніколи потребує міжнародного досвіду та підтримки.
Голова Представництва Ради Європи в Україні Мортен Енберг зазначив, що Рада Європи, як провідна європейська організація у сфері захисту прав людини, забезпечує дотримання високих європейський стандартів та співпрацює з Україною задля їх реалізації. «Ми підтримує Україну в імплементації стратегічно важливих внутрішніх реформ», –підкреслив він. За його словами, Рада Європи уважно слідкує за усіма процесами, що пов’язані з реалізацією реформ в Україні, зокрема, конституційної реформи та запровадженням інституту конституційної скарги.
Мортен Енберг нагадав, що в наслідок конституційної реформи щодо правосуддя з 30 вересня 2016 року юридичні та фізичні особи в Україні отримали можливість реалізувати право на подання конституційної скарги. За допомогою цього інституту індивідуального доступу до конституційного судочинства, наголосив він, особи отримали право поставити перед Конституційним Судом питання щодо визнання неконституційним закону (його окремих положень), які застосовувалися у рішенні суду загальної юрисдикції щодо цієї особи та надалі переглянути це судове рішення.
«Головне, щоб реформи не лише приймалися на рівні законів, а й успішно імплементувались», – зазначив Голова Представництва РЄ в Україні. Таким чином, підкреслив він, саме обговорення практики функціонування інституту конституційної скарги у інших країнах дозволить реалізувати цей механізм в Україні у відповідності до існуючих європейських стандартів.
Доктор юридичних наук, завідувач Відділу конституційного правосуддя Європейської Комісії „За демократію через право“ (Венеційська Комісія) Шнутц Дюрр розповів, що Венеційська Комісія у своєму Висновку підтримала Проект ЗУ «Про Конституційний Суд України». Зокрема, додав він, у частині конкурсного добору суддів та запровадження інституту конституційної скарги.
Завідувач Відділу конституційного правосуддя Європейської Комісії «За демократію через право» звернув увагу на важливість аргументації рішень органів конституційної юрисдикції. «Конституційний суд – це не політичний орган, а Суд, який має якісно пояснювати свої рішення», – додав він. На його переконання, рішення Суду мають бути чіткими та зрозумілими.
Шнутц Дюрр зазначив, що європейська спільнота цінує відкритість Конституційного Суду України. На його переконання, відкритість Суду є важливою для позитивного сприйняття рішень органу конституційного контролю країни. Крім того, додав він, саме відкрите спілкування з суспільством посилює позицію Конституційного Суду в Україні.
Промовець також детально розповів про практику функціонування інституту конституційної скарги в Німеччині. Він підкреслив, що інститут конституційної скарги дозволив досягти значних результатів у сфері захисту прав людини в Німеччині, та висловив сподівання, що цей інститут стане успіхом і для України.
В рамках першого засідання на тему «Індивідуальна скарга» доповідь представила Почесний Президент Європейської Комісії «За демократію через право», професор Познанського університету (Республіка Польща) Ганна Сухоцька. У своєму виступі вона наголосила, що експерти Венеційської Комісії були залучені до роботи Конституційної Комісії під час розробки проекту змін до Конституції України щодо правосуддя, зокрема, й у частині, яка регулює діяльність Конституційного Суду України.
Промовець підкреслила, що Венеційська Комісія позитивно оцінила запровадження інституту конституційної скарги в українську правову систему. І наголосила, що роль Конституційного Суду України підвищується тоді, коли громадяни можуть захистити свої конституційні права.
Ганна Сухоцька зупинилася на окремих статтях Закону України «Про Конституційних Суд України», зокрема щодо гарантій звернення громадян до Суду з конституційною скаргою, окремих вимогах до рішення Суду та статусу суддів. Професор додала, що запровадження «нормативної» моделі конституційної скарги є першим кроком у напрямку посилення системи захисту прав людини, а також висловилася на користь інституту повної конституційної скарги. «Проте система, яка наразі існує, вже надає гарантію захисту прав людини», – підкреслила Ганна Сухоцька.
На міжнародній конференції з доповіддю «Індивідуальна конституційна скарга до Конституційного Суду України – законодавча база та перший досвід» виступив суддя КСУ Михайло Гультай, який зазначив, що Конституційний Суд України пройшов складний шлях формування та становлення і розпочинає третє десятиріччя своєї діяльності зі сталим прагненням посилити суспільну довіру до органу конституційної юрисдикції, який забезпечує верховенство Основного Закону України.
Доповідач у своєму виступі навів статистичні показники стосовно надходжень конституційних скарг та їх опрацювання у Конституційному Суді України станом на 31 серпня 2018 року, представивши учасникам інфографіку.
Промовець підкреслив, що до Конституційного Суду України всього надійшло 930 конституційних скарг, серед яких 649 скарг (70%) повернуто заявникам як такі, що за формою не відповідали вимогам Закону України «Про Конституційний Суд України», з відповідними роз’ясненнями та зазначенням про можливість повторного звернення з дотриманням вимог цього закону.
Суддя також наголосив, що з 270 конституційних скарг, розподілених між суддями Суду, третина подана повторно, тобто з урахуванням зауважень, висловлених Секретаріатом Суду щодо форми, та подальшим усуненням недоліків, які були виявлені під час їх попередньої перевірки.
У своєму виступі Михайло Гультай підкреслив, що Суд найчастіше відмовляє у відкритті конституційних проваджень у справах на підставі пунктів статті 62 Закону України «Про Конституційний Суд України» –неприйнятність конституційної скарги (158 – колегії; 12 – сенати) та неналежність до повноважень Суду питань, порушених у конституційному поданні, конституційному зверненні, конституційній скарзі (40 – колегії; 2 – сенати).
Крім того, суддя проаналізував закони України (їх окремі положення), які оспорювалися суб’єктами права на конституційну скаргу, та зосередив увагу на питаннях, порушених ними у 2018 році. Михайло Гультай зазначив, що всього таких законів 19, серед них закони України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», «Про судоустрій і статус суддів», а також Кримінальний процесуальний кодекс України, Кодекс адміністративного судочинства України тощо.
Доповідач зупинився на окремих проблемних питаннях, які законодавець залишив поза увагою, зокрема, чи має Конституційний Суд, оцінюючи прийнятність конституційної скарги та обґрунтування позицій суб’єкта права на 
конституційну скаргу, встановлювати порушення гарантованого Конституцією України права людини внаслідок застосування закону без оцінки фактів, зважаючи на його усталену роль «суду права»; щодо визначення кола суб’єктів права на конституційну скаргу, які належать до юридичних осіб публічного права; про відсутність повноваження КСУ щодо забезпечення справедливої компенсації за результатами розгляду конституційної скарги, незважаючи на наявність забезпечувального наказу.
Завершуючи виступ, Михайло Гультай підкреслив, що потреба громадян в конституційній скарзі на сьогодні більш, ніж очевидна. Звичайно, – додав промовець, – конституційні скарги не зможуть вплинути на кількість неконституційних положень, що містяться у законах, водночас вони повинні стати своєрідним «стоп-сигналом» для законодавця. За результатами розгляду конституційних скарг має бути дієвий механізм забезпечення конституційного права громадян на відшкодування шкоди, – наголосив доповідач.
В рамках першого засідання виступив професор кафедри імені Жана Моне з права Європейського Союзу, м. Регенсбург, ФРН Райнер Арнольд. Він подякував організаторам за можливість взяти участь у такому поважному заході і запропонував присутнім доповідь на тему «Конституційна скарга в Німеччині та Україні».
У своєму виступі Райнер Арнольд розповів про історію запровадження індивідуальної конституційної скарги в Німеччині. Він наголосив, що за рік до Суду надходить майже 6 тис. індивідуальних скарг, 90% з яких не приймаються до розгляду. Промовець детально зупинився на елементах німецької моделі індивідуальної конституційної скарги (ІКС), як дієвого засобу захисту прав громадян. Професор розповів про те, що суб’єктами звернення зі скаргою до КС ФРН можуть бути як фізичні, так і юридичні особи, громади та об’єднання громад у визначеному законом порядку.
Предметом оскарження у конституційній скарзі, зауважив Райнер Арнольд, виступають будь-які нормативно-правові акти. Крім того, додав він, оскаржити можна як дію, так і бездіяльність виконавчої влади Федерації або землі (провінції). Умовою подання конституційної скарги є вичерпання всіх національних засобів правового захисту, дотримання термінів, передбачених для подання скарг. «В скарзі треба зазначати, як оскаржуваний закон впливає або може вплинути на права людини в майбутньому», - наголосив промовець.
У своїй доповіді Райнер Арнольд також зупинився на особливостях роботи Федерального Конституційного Суду Німеччини, який діє за принципом пропорційності. Він наголосив, що орган конституційного контролю не є «четвертою інстанцією», адже Конституційний Суд може розглядати лише порушення конституційних прав. Крім того, додав промовець, КС ФРН завжди тлумачить законодавство країни в світлі судової практики Європейського суду з прав людини, - резюмував доповідач.
Професор, керівник департаменту конституційного права університету кардинала Стефана Вишинського, суддя Конституційного Трибуналу Республіки Польща у відставці Мірослав Гранат висловив слова подяки Голові Конституційного Суду України Станіславу Шевчуку за надану можливість відвідати Україну та поспілкуватися з колегами, а також за нагоду представити присутнім доповідь «Конституційна скарга в Польщі та Україні».
Промовець зупинився на особливостях законодавчого регулювання інституту конституційної скарги в Польщі і поділився досвідом забезпечення доступу громадян до конституційного правосуддя у своїй країні.
Згідно з ч. 1 ст. 79 Конституції Республіки Польща, зауважив професор, суб’єктом конституційної скарги може бути кожна особа, чиї конституційні права і свободи були порушені. Але, на його думку, найбільшою цінністю конституційної скарги є те, що вона дає змогу прийняти рішення щодо визнання неконституційним закону або нормативного акту, який порушує конституційні права і свободи громадян.
Мірослав Гранат виділив дві стадії розгляду конституційних скарг: попередній розгляд і розгляд по суті. Попередній розгляд, за словами промовця, стосується прийнятності розгляду конституційної скарги, зокрема аналізу наявності усіх умов для її подання. «Близько 90% конституційних скарг Суд відхиляє саме на цій стаді», - наголосив він. Основними причинами відмови у розгляді конституційних скарг, додав доповідач, є, зокрема, невиконання умов щодо терміну подачі та не використання всіх судових засобів.
Крім того, Мірослав Гранат детально зупинився на рішеннях Суду та їх наслідках. Зокрема, втрата актом свого обов’язкового характеру це є макронаслідком, а можливість скаржника вимагати у суду загальної юрисдикції поновлення свого провадження у справі – мікронаслідком.
Суддя КТРП у відставці також поінформував присутніх, що з 1997 року по 2018 рік Конституційний Трибунал Республіки Польща отримав близько 5 тис. конституційних скарг.
Друге засідання конференції було присвячено питанням обґрунтування рішень конституційних судів. Так, член Венеційської Комісії, Голова Конституційного Суду Республіки Молдова (2011-2017 рр.) Александру Тенасє детально зупинився на обґрунтуванні рішень Конституційного Суду Республіки Молдова. «Ця тематика є актуальною не лише для України, а й для всієї правової спільноти», – підкреслив доповідач.
За словами промовця, обґрунтування рішень Конституційного Суду є не лише технічним питанням, а й підвищує цінність Актів Суду. На його переконання, саме аргументація рішень органів конституційної юрисдикції є джерелом права. «Вимоги до обґрунтування рішень конституційних судів є найбільш суворими, оскільки їх висновки мають важливе значення як для законотворця, так і для суддів загальних судів», – підкреслив він.
Окремо у своїй доповіді Александру Тенасє навів низку судових рішень, зокрема, Молдови, Угорщини, та детально проаналізував їх на предмет обґрунтування. Він наголосив на тому, що рішення конституційних судів повинні бути зрозумілими та якісно аргументованими, адже вони мають вплив на всю правову систему держави.
Крім того, на думку промовця, обґрунтовані судові рішення є чинником стабільності. За його словами, лише неухильне дотримання верховенства права захищає Конституцію, а незалежна юстиція не може існувати без правильної й чіткої аргументації.
Цієї ж тематики торкнувся суддя КСУ Василь Лемак, який представив доповідь на тему «Обґрунтування рішень Конституційного Суду України».
«Верховенство права починається з обґрунтування судових рішень. Відсутність належної аргументації є порушенням права на справедливий суд»,– розпочав свій виступ суддя КСУ.
Розповідаючи про парадигму сприйняття проблеми обґрунтування судових рішень, доповідач, як приклад, навів рішення Європейського суду з прав людини у справі «Курт проти Туреччини», а також проаналізував п’ять чинників, які, на його думку, впливають на обґрунтування рішень Конституційного Суду України.
Тож, перший чинник, зазначив Василь Лемак, – «правові координати», тобто параметри правопорядку, в якому функціонує Суд. Передусім, підкреслив промовець, йдеться про розуміння Конституції, зокрема її тексту та імпліцитної частини, а також роль офіційної конституційної доктрини і міжнародного права. Він пояснив, що, наприклад, у Литві та Молдові є рішення, в яких сформульовано позицію стосовно сприйняття Конституції як правової реальності. Суддя КСУ переконаний: «Конституція – це не лише текст, а й цінності та принципи». Крім того, він вважає, що офіційна конституційна доктрина – це не окремо взяті рішення, а усталена практика Суду, що була сформована протягом десятиліть.
Другий чинник, на думку Василя Лемака, – це розуміння Судом власних повноважень. «Конституційний Суд України отримав нові повноваження, і судді дискутують, де межі цих повноважень», – зазначив доповідач. На його думку, в самій Конституції закладено відповідні повноваження, тож суд повинен черпати їх безпосередньо з Основного Закону. Також він зупинився на проблемних питаннях, що можуть виникнути при тлумаченні повноважень Суду.
За словами судді КСУ, третій чинник – розширення методики обґрунтування і, передусім, методів тлумачення, які Суд використовує, виходячи з конкретних обставин справи. Доповідач зазначив, що в останні роки арсенал методів аргументації значно зріс, зокрема шляхом запозичення міжнародного досвіду.
Наступним, зауважив Василь Лемак, є питання факту і доказування фактичних даних у конституційному судочинстві, наприклад, при перевірці «порушення» конституційної процедури. «Побутує думка, що Конституційний Суд – це Суд права, який не досліджує факти. Водночас, з точки зору обґрунтування – це не так, оскільки там, де є процедура, є факт», – зазначив суддя КСУ. За його словами, якщо передбачено такий критерій конституційності актів, як дотримання встановленої конституційної процедури розгляду, ухвалення і набрання чинності, то встановлення відповідних фактів є необхідною процедурою.
Виступи доповідачів викликали жваву дискусія серед учасників заходу. Голова Конституційного Суду України Станіслав Шевчук, завершуючи міжнародну конференцію, відзначив високий рівень дискусій та наголосив, що подібні заходи здатні підвищити інституційну спроможність органу конституційного контролю країни. «Конституційний Суд України готовий захищати осіб у відповідності з Основним Законом держави», – підсумував очільник Суду.
Інформує відділ комунікацій Конституційного Суду України та правового моніторингу
