Слінько Т., Ткаченко Є. Гарантування конституційної національної ідентичності органами конституційного контролю. Право України. 2023. № 7. С. 70-84.
У статті з’ясовано сутність концепції конституційної національної ідентичності. На підставі аналізу думок науковців розуміння ними змісту цієї категорії виокремлено широкий і вузький підходи до тлумачення конституційної ідентичності. У першому випадку, тобто у широкому сенсі, йдеться про сукупність певних принципів, інститутів і традицій, які лежать в основі нормотворчої та правозастовної діяльності. За вузького підходу вона означає наявність незмінюваних положень Основного Закону. За результатами аналізу зроблено висновок, що усвідомлення суті конституційної національної ідентичності має важливе значення при внесенні змін і доповнень до Основного Закону, адже саме принцип, що досліджується, слугує певним запобіжником, діє, так би мовити, як охоронець, який стоїть на заваді намаганням певним чином викривити чи підмінити поняття, відокремлюючи ті зміни, які є прийнятними для національної правової системи, від тих, які можуть виявитися руйнівними для неї. Наголошено, що ця категорія для українського конституційного права є відносно новою, тоді як вона поширена в європейському праві, передусім завдяки практиці Федерального Конституційного Суду Німеччини. Зокрема, орган конституційної юрисдикції Німеччини через застереження “вічності” розробив доктрину конституційної ідентичності. Зі свого боку Конституційний Трибунал Польщі визначає ідентичність Конституції Республіки Польща через “непередані повноваженням органів державної влади”, які визначені різними положеннями Основного Закону. Конституційний Суд Італії розуміє конституційну ідентичність через концепцію контрмеж або конституційних кордонів. Констатовано, що в основі доктрини конституційної ідентичності лежить національний аспект або національна самоідентифікація певної політичної нації та держави, що, звісно, має основоположне значення. Підґрунтям національної конституційної ідентичності вважається ідея політичної нації як стійкої спільноти людей, що історично склалася, виникла на базі спільності мови, єдиної території, економічного життя і психічного складу, який знаходить прояв у спільності культури й держави. Саме цей аспект розуміння конституційної ідентичності було нещодавно вперше визнано Конституційним Судом України, коли він сформулював відповідний термін у рішенні у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України “Про забезпечення функціонування української мови як державної”.
Долучення | Розмір |
---|---|
завантажити файл у форматі PDF | 350.29 КБ |